Чорнобильський дзвін —

Печаль і журба,

За тими б'є він,

Кого вже нема...

Ось уже 34  роки дзвони Чорнобиля сту­кають у наші серця, змушують зупинитись і озир­нутись у 1986-й... А біль не вщухає, тривога не покидає людей, пов'язаних зі скорботним часом ядерного апокаліпсиса. Чорнобильська біда надовго залишиться в нашій пам'яті. Ще довго ми будемо відчувати на собі її наслідки, ще довго чутимемо її дзвони. Вони лунатимуть за тими, кого вже немає, кого не стане завтра, хто заплатив за чиюсь помилку своїм здоров'ям, життям.

Доземно схиляємося в подяці перед ліквідаторами цієї страшної аварії. Перед живими. Схиляємося перед пам'яттю до часу померлих від радіаційного смерчу. Багато з тих, хто прийняв на себе перший удар ядерної стихії, на жаль, уже пішли у безсмертя, залишивши смуток та біль у наших серцях. Вічна і світла їм пам'ять.

Згадаємо у наших молитвах усіх, хто ціною власного життя врятував мільйони людей від смертоносного Чорнобильського атома.